НЕ ДУМАЛА

НЕ ДУМАЛА

Не думала, доню, що тато загине,
Не вірила, рідна, що ляже в бою́,
Не знала, що плач замість пісні полине,
Що кров буде литись у нашім краю́.

Не думала, доню, що горя зазнаєм,
І га́дки ніко́ли про це не було́.
За татову душу моли́тви складаєм –
Життя на землі вже його відцвіло́.

Не думала, доню, що все обірве́ться,
Бо мріяли ми про квітуче життя,
Додому татусь вже з війни не верне́ться,
Бо тому, що сталось, нема вороття.

Не думала, доню, що нам доведе́ться
Без тата зостатися через війну,
Ніко́ли він садом уже не пройде́ться…
Платив за Вкраїну висо́ку ціну́.

Не думала, доню, що буде так важко,
Що сльо́зи рікою у нас потечуть,
Скрізь кулі, снаряди, ворожі розтяжки…
Усі, хто живі, ПЕРЕМОГУ кую́ть.

Не думала, доню, що тато поляже
І так доведе́ться без нього нам жить,
Не знала, що сло́ва не мовить, не скаже…
В могилі наш тато, рідненька, лежить.

16.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 947911