Не звикайте люди до війни ,
Не черствійте до чужого болю.
Хай залишиться у серці і душі
співчуття та крапельку любові.
Вже весна минула . Чи була?
Відцвіла за мить , вже вишні стигнуть,
та скалічили її , вона сумна
Тисячі вже іншу не зустрінуть.
Не побачать знов її красу
Ті красиві очі, що з світлини.
Не зустріне мати , як завжди
Бо немає вже її дитини.
Не загоять рани матері.
Гострим лезом пронизало серце.
Як же жити без кровинки на землі,
Бо без неї сонце в небі меркне.
Чорним вороном промчалася весна.
Звістки втрат й печалі розкидала.
Вже навіки спить її дитя,
а вона ж молилася й чекала.
Плаче небо материнськими слізьми
І прохає за своє безсилля.
Долі іншої бажала у житті,
а зустріли діток на колінах.
Не звикайте люди до війни
Не черствійте до чужого болю
Бо за мирний ранок навесні
Хтось життя віддав за нас з тобою.
01.06.2022
Людмила Сун-Дун-Чан
(Верховчанка)
Людмила Сун-Дун-Чан
