Чуєш кате? хотів царювати?
Щоб як вівці в отарі пішли за тобою?
Та не зможеш народу ти волю зламати,
Непокору хотів затоптати ордою?
Ти брехнею своєю хотів задурити.
Заздрість душу твою мов шашіль сточила.
Та нутро те гниле не назвати душею,
Бо нічого святого в ній гниль не лишила.
Ти живеш , як примара ,володар ляльковий.
Посягнув ти на землю чужого народу.
Так бажав одягнути вінок той лавровий,
А отримав до пекла собі ти дорогу.
Коли сіяв Господь в душі зерна чесноти
Мабуть вітер подув , не впало й зернини
Бо немає у світі гірше народу
Що із давніх давен гнобить рід України.
І не тіш себе ти , що зможеш здолати
Загартовану кров, що століття кипіла
Дочекаємось нашу святу перемогу.
В боротьбі обгорілі , розкриємо крила.
09.12.2022.
Автор: Верховчанка
(Людмила Сун-Дун-Чан)
