А може, я дурна?
І щось собі не так тлумачу?
Всі ті слова, що ти мені сказав…
І правди я в очах твоїх не бачу.
Та й іспит мій… ти знов не склав.
Сказав неправду, знову брешеш.
Я відчуваю, ну і в очах моїх ти впав.
Що, знову уві сні мені щось шепчеш?
Брехня — всі ті слова, що ти мені казав!
Ті про любов, про почуття, бажання.
Я бачила: ти лиш за нею стрімко мчав.
Зі мною це ж було змагання…
Моя любов до тебе — океан!
А я для тебе — крапля в морі тих почуттів,
Що ти до неї відчував.
Лише для неї ти збирав ті зорі.
А я для тебе хто? Любов всього життя?
Не вірю! Я знаю, що лише її по-справжньому кохав.
І знаю, що лише в ній ти бачиш тую мрію,
За якою рік так стрімко мчав.
А я — не мрія, не бажання, не любов.
Я швидке почуття надії.
Можливо, сподівався, що побачиш у мені тую мрію знов.
Але лиш раз у житті бувають такі мрії.
Поліна Листопад
