«Спробував, сподобалося», – воїн всміхнеться,
Та в очах не жарти – там полум’я б’ється.
Бо війна – це не слава, не пісня, не крок,
А тяжка і брудна, безупинна робота.
Тут немає героїв, що прагнуть зірок,
Тут є тільки ті, хто тримає висоти.
Бо кожен із нас добре знає, за що
Стоїть на межі між світлом і кров’ю.
За землю, що предки в боях берегли,
За рідну домівку, за лагідні руки,
За слово «повертайся» від тих, хто чека,
За те, щоб не знали війни наші внуки.
Вони в нас вірять – дружини, батьки,
Діти малими долоньками шлють нам надію.
То хіба ж ми можемо їх підвести?
Хіба ми зламаємось? Ні, не змовкнемо!
Війна – це робота, що мусимо вчити,
І втома у м’язах, і попіл в душі.
Але поки серце у грудях палає –
Ми будем стояти, допоки живі.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
