Не питайте мене, як це сталось—
Я не можу вам розказати
Дим, вогонь… Раптом щось розірвалось
І довкола вже білі палати.
Мене різали кращі хірурги,
Наді мною молився отець
Та заграли божественні суми,
Та прийняв мене радо Творець
Не картайте себе, мої милі
Мамо моя, не стій і не плач
Нехай терпкий запах полину
Буде згадкою моїх удач.
Повернуся до вас я зі снігом
Чи проллюся літнім дощем
Тільки прошу—не бійтеся сміху
Сміху й радості. Хай не пече
Моя смерть, мої колоті рани
Вас любив, ви любили мене
Хай мені вже життя поламали
А над вами хай небо цвіте.
Мікель Зорянський
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
