Готувала мати рушник на весілля,
Зустріти на свято дітей хлібом й сіллю.
Вишивала квіти на щасливу долю,
Голуба й голубку ,щоб жили в любові.
Хіба ж тоді знала, що доля їм дала.
Чорними нитками війна проростала.
В лиху ту годину спокою не знала,
Молитву до Бога щодня промовляла.
Вдень й вночі прохала від куль захистити :
«Дай же ,Боже ,дітям ще в світі пожити»
Серце материнське навпіл розірвалось ,
Діточок рідненьких життя обірвалось.
Рушник вишиваний до грудей приклала ,
Спасіння прохала та крила не дала,
Від сльози гіркої фарба розплилася,
То кровинка рідна в землю пролилася.
Повернулись діти на своє подвір‘я,
Зустрічала мати та не на весілля.
Рушник той весільний покрив домовину,
Ангели небесні з‘єднають родину.
Вклонимося низько до землі укліном
Матерям загиблих, дітей України.
Вклонимося низько! Життя обірвались ,
За наше майбутнє своє нам віддали
04.08.2022
Верховчанка
Людмила Сун -Дун-Чан
