Не судилося нам із тобою
Знов гуляти у літнії дні.
Знов піти по дорозі босою
В ті місця, зустрічались де ми.
Не судилося нам із тобою
Знов дивитись за обрій у даль.
Відчувати на думці спокою,
Як відходить від серця печаль.
Не судилось, та може й не треба
Зустрічатися нам кожен раз.
То судьба кілька раз просто неба
Ненавмисно так зводила нас.
Зустрічалися ми – та дарма то.
Те, що бачу в твоїх я очах
Ти сховати хочеш завзято,
Та лиш правда освітить нам шлях.
Не судилось мені тую правду
З глибин серця дістати твого.
І лиш серед фраз цих без ладу
Знайду ту, що відчинить його.
Та цю фразу ніхто не почує,
Лиш до тебе торкнеться вона.
Та твоє якщо серце не чує –
Всі пусті мої будуть слова.
Ти не маєш вини преді мною.
Я не маю до тебе образ.
Не судилося нам із тобою
Знов зустрітись очами хоч раз.
Yevheniia Vozniuk
