Розбиті надії та зруйновані мрії – …
Дитинства побут зник у долині.
Старі місця покриваються пилом,
старовинні руїни не відчиняться й донині.
Гармонія гратиме милими струнами, до болю знайомими – …
Я буду намагатись, все дужче старатись,
але тих нот нам більше не заспівати.
Серед теплих вітрів, між оповитих дерев – …
Бачити тіні – це найсильніше страждання… Адже, наші – на головному екрані.
Серед не тих стежин… Дай сил – я відшукаю
Силует, що ходить за мною, – відлуння минулого.
Відкрити очі? Я не хочу.
Продовжу шлях, сліпо йдучи у поле. Пов’язну, але не загину.
Ти так прекрасна – …
Тут я зовсім не той, що у житті.
Пелена злетіла із очей – ми посередники світлих ночей.
Веди мене за руку, обмаль часу – …
Слів мені не дібрати, пісень не заспівати, у танці не показати.
Лиш ходімо удвох у зелене море місцевих лугів.
Не давай забути наших почуттів.
Андрій Остров
