Минуть часи та зникнуть люди
В душі залишиться лиш слід
Впустивши в душу ту людини
Ми не побачимо ходи
А коли настане чорна темінь
В душі проснеться це ведіння
Воно неначе лезом б’є по грудях
Нестримний біль його прорве
На жаль так часто поспішаємо
Та лиш питання : В чому суть ?
Провини пишемо на гачок
Вічно ще щось невстигаєм
Кудись ми летимо щодуху
не обдумуючи ходи
А потім з ранами обходимо
Життєві травми та все інше
Та не спішіть Куди Ви летите
Сядь обдумай всі ходи
Людей ти не підпускай до серця, до грудей коли не знаєш карти їх
Пускай лиш тих хто рветься поміж все
Заради тебе
Того хто справді відданий
товариш
Тому хто прийдеш у сльозах
Тому хто для тебе все життя
Автор: Шумська Ангеліна
Шумська Ангеліна Василівна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
