не хочеться чаю

чомусь тут ніколи, не хочеться чаю.
так звикаю, що здається
про той чай забуваю,
який кожного дня, наче твоє «зігріваю».

руки зігрівала чашка,
а тепер твоя рука.
твої слова, немов той аромат.
колекційна посмішка на вустах, залишає опіки на щоках.

вени на руках, як візерунки, що залишав на губах чай.
здається пора, адже холодна чашка і твоя рука.

мені пора, замінила зелений чай,
здається чорна кава,
а так хотілося, щоб твої вуста.

кожного разу згадую, як тепло обіймав,
а на гітарі ту мелодію грав.
ден