І знову день, і знову ніч,
Все як було, та щось не так…
Тебе нема – лиш порожнеча,
Життя змінилось в один такт.
Тепер ти навік янголом стала,
Спитаєш: "Чого я чекала?"
Доню, ти тінню у спогадах стала,
Лиш у снах приходиш до мене.
І бачу тебе, мов тінь у вікні,
Та ранок безжально стирає обличчя…
І, правду кажучи, в цій тиші німій
Не хочу будитись… бо там ти жива.
Лети, доню, лети вище неба,
Як зірка, що в небі не згасне.
Так я досі живу, лиш з думками про тебе,
Неначе твій сміх у вітрі лунає.
Тепер світ зовсім інший без тебе,
Все як було, та тебе вже немає…
Мамо… я вільним птахом літаю,
Там, високо, за тобою спостерігаю.
Ти молодець, що навчилась жити без мене,
Знаю, що складно, та з роками мине.
Мамо, зустрінемось в небі,
Тільки ти не спіши,
Зараз ще рано, не треба
Ще не час нам бачитись в небі.
Міндзяк Андріана
