НЕ ЧУЮТЬ НАС

НЕ ЧУЮТЬ НАС

Не чують нас, бо їх це не болить,
Не чують нас, бо їх це не торкнулось,
З бідою віч-на-віч ми мусим жить,
Бо людство світу й досі не проснулось.

Не чують нас, але ж бува й карма,
Не чують нас, лишень спостерігають,
Але ж біда не йшла до нас сама,
Та в світі там її не відчувають.

Напевно й не почують вони нас,
Не можуть чи не хочуть це збагнути…
Та й чи прийде колись для цього час,
Коли почнуть нас бачити і чути?

Чи на очах у світу пелена,
Яка біду всю нашу заступила?
Невже не розуміють, що війна
Взяла́ в свої́ обі́йми, полонила?

Не зрозуміє світ ніко́ли нас,
Бо їм війна жорстока незнайома.
Нас атакують всім і повсякчас,
Вбивають нас, хоч ми у себе вдома.

Їх не болить, тому вони черстві,
Як щось дають, то лиш мізерну долю…
Ми хочемо лишитися живі,
Та світу не відчути цьо́го болю.

27.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023