Не Я, а кожен з Нас

Я людина без майбутнього,
Воно було зарито під тоннами ртуті.

Я людина без майбутнього,
Мої дні сповнені люті.

Я тварина без притулку,
Я як чайка в каюті.

Я рішуче сповнюю життям,
Почувши від людини каяття.

Я оптимістичний песиміст,
Я п’ю до дна.

Я зверхньо дивлюсь на людей,
Бо зростом більший.

Я для когось цілий світ,
Я себе так тішу.

Я людина…
Це вся
Історія…
Коткін Віталій