Сонце місяць прикриває-
моє життя знов розквітає.
ридати душенька не буде,
бо знову бачу я зірки.
вони співають знов мені-
дивній і такій новій.
залишу я сумні думки
й порину в казку давніх мрій.
а ти читай це як молитву:
дихай, мрій, кохай, люби!
куди не глянь-усюди свято,
і в мене,у сердечку молодім,
співають і танцюють мрії,
малюють краєвиди гір,
хвилі берег обіймають,
зорі світять довгу нічку,
сонце сходить з-за країв.
пташки співають рідну пісню,
листочки вітер обриває.
зівʼялі квіти тут живуть-
й моє життя знов розквітає.
і в казку вкотре я повірю,
не залишу свою надію-
як ти, як я, як ми удвох,
і неймовірний спів пташок.
зустрінем разом цю пору-
таку рідну і в той час чужу,
веселу, сповнену пригод,
безнадійливо-мрійливу
й наповнену старих казок.
Софійка
