Ну привіт москаль

Ну привіт, москаль.
Як тобі живеться там?
Все добре, все чудово?
А в нас тут ні,
У нас тут діти плачуть, не дочекавшись свого тата.
Жінки з журбою похилились від горя, що настало в нас.
Ми вам відплатим тим же, що й ви зробили в нас.
Ми все запам’ятаємо.
Як ви стріляли, били, катували й знущалися з наших дорогих дівчат.
Ми пам’ятаємо, як ви зненацька прийшли до нас.
Це відбулося взимку. Ми були в хатах з сім’єю, мирно спали, хотіли гарно провести час.
Але ні, тут як загуде сирена, покинуте мале дитя від обстрілів, ракет і танків.
Батьки в паніці збирають речі – настав час тікати з рідного містечка.
Як боляче втрачати свою кровинку – сина, брата, свою ріднесеньку дитинку.
Ми все пам’ятаємо і за все вас проклинаємо.
Скільки жінок і матерів вже проклинали вас.
І не дарма – все з часом прийде, а ви чекайте, і ваш настане час.
Ангеліна Помазаєва