Ну що, скажи, я можу поміняти?

Ну що, скажи, я можу поміняти,
Щоб в цім житті хоч раз тебе обняти?!
Щоб повернутися в вісімдесяті
І не сивіти за віршами в хаті?

А просто підійти, поговорити
І все що на душі тобі відкрити.
А потім можеш плюнути в лице
І засміятись..Вже як повезе.

Ну що, скажи, я можу поміняти?
Я в цій тюрмі, хоч не помітні грати
Сиджу, пишу… Даремно все, пусте
Є те що вже ніколи не прийде.

Сніг за вікном кружляє і кружляє,
Та він не той, а того вже не має
Який між нами тої ночі сипав
Коли я тебе просто не покликав

І не догнав, а тільки повернувся,
І в цю хвилину страшний сон мій збувся
В якім я все шукаю і шукаю
Машину часу, а життя втрачаю.
В.Юрченко
Володимир Юрченко