Живучи я це велике життя
Города, нехай всі такі ці міста
"Великим", я не назву більш ніколи
Свій шлях, землею рі’дною.
Блукає митець глибокою ніччю
Цурається, він свого й обличчя
Не знав він про те, що любити треба
Себе, та берегти усе є потреба.
Його роботи ніхто не взнавав
Душу його, ніхто не давав
Втрачає він промінь цей, малюнок
Останнє оновлення, його подарунок
Коханій, тій самій, що каже про те
Що любить його, з ножем за спиною
Готовим, передати його за труною
Комусь, хто стратить його і малою.
(Про що я взагалі пишу???)
Narcist
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
