Вечірня мла натомлене вкриває місто,
Здалеку вже моргають ліхтарі,
Будинків тіні насуваються і тісно
В обійми припадають мовчазні.
А небо, густо продірявлене цятками,
Через які, мов голос самоти,
Б’є світло сонця, наче квітів пелюстками,
Романтизує вечір і голубить сни.
Втомився день, під сутінків сховався ковдру,
Гонитва стихла, злісна метушня,
Відносний спокій, ніби косметичну пудру,
На личко міста нічка нанесла.
12.11.24р.
Вікарук Ліля
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
