Я наче дядько, який весь час кудись біжить
Але куди!? Все одно стану привидом
Стаю байдужим до всього, але серце тремтить
Від твоїх дотиків. А якось паритись, ну чесно в лом
Я чергову ніч пишу вірші замість того, щоб займатись справами
Залишилась хвороба, але більше не лікую її алкоголем і травами
Я на роздоріжжі чи де? Чому я в сумнівах тону
В голові срач і полиці зламані, а ці кляті кайдани розірву
Люди кажуть, що друзі, люди кажуть, що разом
А потім викручуються наче змія на моїй шиї.
Максимальний дурдом
Ставлять гроші і визнання на перше місце. Думають, що це головне
Я на на що не претендую, мені байдуже. Мені нічого не перепаде
Бачу, як палає надія серед зоряної ночі.
Боже охолоди нас дощем!
Ми самі винні в лайні, яке відбувається.
Самі ріжемо себе ржавим ножем
А ливень починається в душі
До одного місця парасолька, прикриюсь плащем
Нехай попереду темний шлях
але дивлюсь на небо посміхаючись під ліхтарем
Дмитро
