Ніч яка місячна…

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Спи, моя внученько. Спи, моя рідная.
Часи - тривожні... Скоріш засинай.

Вже небо - хмарнеє... Ворони - чорнії...
Спатки спокійно Тобі не дають.
Вставай, моя любая. Зі мною і з мамою
Поїдемо в дальнюю путь.

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Колеса вистукують... Пора - вечірняя.
Ми вже - у потязі... Татка згадай.

Тобі посміхаємось, а сльози котяться.
Як тяжко лишати свій край
Та Україною війна вогнем множиться...
Краще про це Ти не знай.

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Краків - чудовий... Польща - прекрасная.
Серця - в Україні! Ти знай!

Під цю гарну пісеньку знов засинаєш.
В Тобі, моє серденько, розраду маю.
Ти ще - малесенька. Мало що знаєш.
Співаю Тобі вже в чужому краю.

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Сльоза скотилася... Україна нам - рідная!
Про отчую землю й Ти пам'ятай.

Набрав свій ритм потяг. Нічка - безсонная.
Внучечка й донечка - навпроти очей.
Діти... Родина... Сторона рідная...
Скільки ж не спала за них я ночей?!

Знайомий вокзал... Перон... Ми - у Києві.
Ти - знову з татом і з мамою теж...
Дивлюся я в очі дочці і синові.
Люблю Україну й українців без меж!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко