Ніч

Ніч. Зима. Годинник бив на дванадцять.
Таке відчуття дивне, немов мені лише двадцять.
Сніг і лід. Годинник бив першу.
Я взяв вино й пішов взяти решту.
Темрява.Тиша. Годинник бив другу.
Стою на мосту й пригаю сдуру.
І знову ця тиша, лечу в нікуди.
У цей же момент, з’являються думки сумні.
Життя лиш одне, воно вже минуло,
Скільки моментів в житті промайнуло.
Скільки всього я не зробив, скільки всього я просто не встиг,
Скільки всього я й так не сказав,
Боявся, що скажуть мені: " все не так!"
Все вже, лечу я з моста і ось тільки зараз зрозумів я життя.
Воно таке вільне, таке безтурботне,
Ускладнюєм долі ми самі собі
Дивлюся на руки, а вони вже пусті,
У них була пляшка, біле вино.
Розбилось в дорозі, щось типу того.
Воно мене змусило сюди в ніч прийти.
Воно мене змусило з світу піти.
Katrin TIFFY