Ні, не тому я вирішив піти
І не тому я все залишив
Щоб знову опинитися на дні
Я вже там був і це не тішить.
Біль не вщуха .Кипить, горить,палає ,
Старі, на серці, рани розриває ,
Думки блукають у вогні.
Немає спокою мені, через минуле.
Я все програв, проґавив щастя.
З минулого немає вороття .
Ніщо не змусить мене знову,
Стежиною слизькою в забуття.
Ні ,не тому спинити хочу час.
І не тому, так сильно хочу жити-
За мить з коханою віддав життя,
Продав я душу на погибель.
Хотів би я залишити цей світ ,
Але пройти цей шлях я мушу .
Крізь радість , сльози , біль від втрат,
Через не хочу і не можу.
Я мушу бачити цей жах.
Закарбувати у клітинах мозку.
Віднести молитви в своїх руках ,
До Бога ! А потім вмерти , чи воскрести.
Дивитись хочу не здалля ,
А близько –близько ,просто в очі .
Любить , як матір любить немовля
Радіти вдень , не спати ночі.
Мені життя ,на жаль ,не жаль,
Хоча воно лиш раз дається.
Крокують поруч гордість, заздрість , і обман.
Та може це мені лише здається.
А може помилково я вважав себе за особистість виняткову?
Та як подивлюсь навкруги,
То знаю точно , ні не помилково.
І не тому ,дивлюсь на світ цинічно,
Плету зі слів мереживо рясне.
І все частіше давить щось у грудях.
Що дня на вибір – грішне чи святе.
І вже давно , важливе й неважливе ,перетворилося на неможливе і можливе.
Широкий шлях веде на манівці,
А проста путь вже поросла травою.
Ні, не тому…
20.04.2025
