нахОде і бУде щонОчи вистава
що плИсти збираю я чОвен мій чалий
вона ж до країн наднічнИх повертає
мій погляд крізь ніч – темний промінь в нічОго
чи вздрію бодАй би останню зорЮ там
бо зовсім один в цьому мОрю нічному
ось жінка вродлива коханням полОнена
темнОти гортАє тремтливо долонями
а тОго хто вчора мені ще був прИятель
вже темної хвилі знайшов темний зсУв
як мама мене не впізнавши при сОбі
ім’Я мені шепче з глибокого сну
ХРЕСТОСЛОВ
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
