Обійми її

Обійми її. Пригорни до себе,
Подивися в очі,
Усміхнися їй.
Вона не спала вже 3 ночі,
Чекаючи на поцілунок твій.

Вона сумує, а ти цього не бачиш.
Вона все чекає,
Коли ти їй пробачиш.
Вже третю ніч сльози проливає,
Думає…

Чи ти побачиш серед інших,
Серед дітей,
Її ніжну, невинну усмішку ?
Чи каратимеш ти людей,
Які псують її доброту ?

Чи знайдеш тисячі доріг,
Тільки щоб прийти до неї ?
Чи, можливо, кохання не зберіг?
Може, тобі байдуже на неї ?

Обійми її.
Пригорни до себе,
Дивлячись на пташок вирій.
Ти ж бачиш, як їй це треба…
Накинь на дівчину плащ свій,
Поцілуй, і скажи:”Ти моя потреба”

І вперше за місяць розквітне вона.
Мило всміхнеться на твої слова.
Ви підете разом, далеко, у край,
Де не буде нікого, лише ваш рай.
Павлюк Вікторія