я не можу забути,
але можу простити,
і так мало вже бути,
і так мала прожити.
я не можу сльозити,
але можу сміятись,
і вовчицею вити,
і як кішка загратись…
я не можу здаватись,
але можу встояти.
нема права ховатись,
тай не хочу ховати.
не могла, та забула.
що могла, те простила.
я нарешті відчула –
що живу, що ожи́ла…
01:24, 16/01/2020 (м. Тернопіль, вул. Бордуляка)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
