Ой, повідай, мамо, мамо мила,
Де ж я свою вроду та й згубила?
Де той хлопець чорнобровий,
Що коханням клявся мені?
Стою, мамо, я на перехресті,
Мов та бідна сиротина.
Ходять люди, стежки в’ються,
Я питаю у них щастя, а його немає.
Ой, не знаю, мамо, де тепер мій милий
І куди ж вночі полинув.
Чом же тут мене покинув
Серед люду злого, серед муки й болю?
Ой, скажи мені, як знаєш, мамо.
А як прийде він потому за рукою й серцем,
Ти йому скажи, де моя могила.
Скажи, хай не плаче чорнобровий,
Мої руки потяглися самі, затягли петельку,
І не стало в нього жінки і під серцем доньки.
ElizaLoiren
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
