Я карбую в пам’яті кожну хвилину
І не стираю льодових брил краплину,
Що тривога посіє в цю днину
Я забуду на віки , далеко поглину.
Я не буду сипати сіль, на глибокі рани
Щоб не воскрешати полеглі свої океани.
Я запишу в зошит думки кришталеві
Я буду творити , писати, латати
Але свої глибокі рани, ніколи не буду розкривати.
Писатиму вірші , поеми , романи
Божеволітиму від театру і драми
Проте, особисті безодні залишу за ширмою
За далекою прірвою, темрявою, особистою кригою.
Марія Майкович
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
