Горить небосхил у вогні вечоровім,
Вітри розривають розтерзану вись.
Ти десь між окопами в мороці скований,
А я крізь думки пробиваюся вниз.
Мені шепотіли світанки тривожні,
Що знову твій погляд ховається в млі,
Що дні обриваються болем безбожним,
Що кров запеклася у сні і в імлі.
Doleo.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
