Кричить душа, не вистачає слів,
щоби про біль і муки описати…
Так, методично знищують синів,
а ми фіксуємо щоденні втрати.
І стільки вже назбирується втрат,
і стільки болю, відчаю і крику!
Що чергу біля райський Врат,
не порахує Бог, така велика.
А вчора знову сонних, до небес
відправили. Спочатку катували,
їх рвав і різав той ординський пес,
котрого кров’ю довго годували.
Знущався з них, немов сам сатана…
На роль людини звір не має права.
Ви, кажете, війна? То не війна!
І то — не битва, а терор, розправа.
І методи за кілька сотень літ
такі ж, це — дикі брехуни і таті.
Вже стільки горя, стільки мук і бід!
Сьогодні плач чи не у кожній хаті.
Не буде марною сльоза оця,
вона впаде, як кара. А розплата
за кожну душу, кожного бійця,
убивцю знайде, душогуба, ката!
29-30. 07.2022
Олена Богуцька
Олена Богуцька
