Грози зійдуть по морю пройдуться
Зачерпне вітер чаші болю та люті
Ми невперше вже, і в останнє не зійдемось
Вже б скоріше те все промайнути.
Там заплакана і душею оголена
Прокричу що є сили і подихів
Ти здаєшся мені гиблим мороком
І стіною, в три шари замуравоною…
По під вечір стихатимуть паруси
По під вечір забудеться мова
Я доранку мовчатиму боляче
На світанку в нас знов перемовини..
Тихо тихо, ніяк не наважившись
Що і так зрозуміло, промовити
Де ми втратили все врівноваження
Не відновиш вже те, що розломлено.
За морями такими далекими
Що немають ні краю ні простору
Ти відновиш себе дикой спекою
І не стій більше там, на морозі.
Вікторія Дишлева
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
