Я знав, що вона особлива
Я покохав її за простоту
Дивився на неї і думав, яка ж вродлива
Вона ж розрадила мою самоту.
Зустріч та була випадковою
До неї я не вірив в ту любов
І розмова все таки була не помилковою
Я кохаю її знов і знов.
А як вона сміється чудно
Її сміх заглушує всі звуки
І навіть там де сильно людно
Не посоромлюсь цілувати її ніжні руки.
Настя Бортник
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
