Я кличу літо:" де ти, сонце!!!!???
Мені бракує гарячих променів твоїх!
Я замерзаю, я так більш не можу!!!"
Та й вже мороз пробравсь до струн душі.
Наче дитя, що залишила мати,
Забився в кут, серед холодної зими,
Нема нікого, щоб зміг обійняти,
І хоч би трішки дати теплоти.
Я замерзаю, посеред зими, війни… здається, все…
лиш залишилось трішечки надії,
Що скоро знову вмить прийде весна,
І сонечко прорветься до душі моєї.
Прорветься теплим голосом в думках:
Це ще не все, ти знаєш заради кого жити!
Чекає в дома тебе сім’я!
Ти маєш жити, щоби любити,
Щоб дарувати промені любові та тепла!
Дольний Віктор
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
