Знову осіння депресія взяла, що в ній такого, а я відповім, тільтова погода.
Я сижу та сумую, обідно до болі, доволі, хотів доброти.., чиєїсь любові.
Ну ладно, я впораюсь , надіюся знову, але буде боляче, буде холодно, іноді кльово..
Але я є дорослий, я встану на ноги, проти депресії вийду на поле.
Ні не футбольне, на яке з дитинства хотів.. А там де змагаються сотні лицарів.
Я буду стояти до самої смерті, поки мене не зламають до останньої грамму іннерції.
VOZIK
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
