А верес собі в’ється між травинок,
Пливуть, поволі, плутані думки…
Блищать неначе тисячі іскринок,
У променях милуються деньки…
І якось непомітно стала осінь,
Готується до подорожі птах…
Палітра кольорова… чиста просинь,
Глибокий подих, ще раз крильми змах…
Я мандрівник, я нивами гуляю,
Не гірко і не сумно, повний штиль.
Сьогодні теплу осінь зустрічаю,
Поніжуся… О, чую! Дзижчить джміль…
Я відключила мозок, бо не сила –
Розгадувати ребуси складні:
Чому, за що печаль накрила?
Чому чатує в рідній стороні!?
Хай верес заплітає фіолетом!
Хай звітряться усі мої думки…
Моя душа, вона у вічнім злеті!
Засвітяться неонові зірки…
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
