Осіння пора завітала в Одесу,
І листям дерев притрусила Пересип,
І килимом жовтим вже місто встеляє,
Вона одеситів щиро вітає!
Стоять у золоті і клени, і тополі,
Кружляють в танці їх листочки кольорові, Тихенько шелестять і падають додолу,
І килим стелять кожен ранок знов і знову.
Досвітній туман вже на землю сповзає,
І сонячний промінь ледь-ледь зігріває,
Так ранок щоденно нам зустріч готує
Із осені днем, що ось-ось завирує.
На морі штиль, вода тихенько хвилями шепоче,
В гармонії з прибоєм бути вітер хоче,
Піщаний берег, опустівши після літа,
Удалечінь вдивляється задумливо й сердито.
Так, небо захмарилось, зараз заплаче
Дощами рясними, сльозами неначе,
І захлюпочуть струмочки й струмки,
Як справжні потоки гірської ріки.
Та ось вже й хмара сіра пролетіла,
Осіннє небо значно посвітліло,
І тільки листя жовте у калюжах
Про дощ буде нагадувати дуже.
Яскраве сонечко засяяло на небі,
І теплі ніжні промені посипались на Тебе,
Веселу посмішку вуста твої дарують,
І звеселяють душу і чарують.
Збирається туман легенький над водою,
А ми по берегу гуляємо з Тобою,
Хоч зорі й місяць запалають скоро в небі, Не хочу віддалятися від Тебе.
Та час летить, його не зупинити,
Цією миттю треба дорожити,
Бо скоро осінь чарівна віддасть правління
Й зима холодна вступить в володіння.
Андрій Буркацький
