Осінні квіти падають на стіл
І не хвилює вже їх різнобарв’я
Дивились вікна важко з під повік
манила осінь сірим надвечір’ям
Ці квіти м’яко падають на сніг
Схиляються тіло,змучене морозом
Це тільки мить, важка і млосна мить
Їм це приснилось , все не за прогнозом…
Прекрасні квіти падають до ніг
І їхні рани кровоточать і ятрять
Вони встелають ковдру і поріг
Вони ще люблять, та уже не вірять
Ліна Гончарова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
