Осінь люблю
за ніжну прохолоду,
За тихий вечір,
вранішній туман,
Непередбачувану
ту її погоду,
І той сухий,
в насінні весь, бур’ян.
Опріле листя
в травах, під кущами,
За кетяхи
червоні горобин,
І ті стежки
слизькі із болотами,
І кущики
пожовклих стебелин.
Люблю осінній
берег, його верби,
Холодну хвилю,
шелест осоки…
Зграю лелек
із пам’яті не стерти,
Востаннє
проводжалась від ріки.
З минулого,
далекого згадалось,
І Снивода,
і берег той, пісок,
Купалася,
малою забавлялась,
Руки торкались
ніжних пелюсток.
Букетик незабудок
вони несли,
Ніжно пахучих,
кучері мої
Куйовдив вітер…
спогади воскресли,
Хоча і давні —
дуже дорогі.
Крізь ро’ки
погляд їх цілує,
Вертає в осінь,
бо люблю,
Уява потайки малює
Колишній берег і ріку.
05.11.2023.
Зубко Ганна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
