Вже люди скаржаться, що осінь на порозі,
І скоро дощ, тумани і вітри…
Та зараз літо, сонце, теплі роси!
Чому ж не радісно й не тішимося ми!?
І все нам зле, і сонце загаряче…
І спека, як в Сахарі – наші то слова…
Та літо не безмежне і воно проходить,
Тому ж і гріє нас, дає запас тепла.
Ми можемо сховатись у тіньочку,
В будинку, під деревом в саду…
Згадаймо тих, хто зараз у окопах,
В жилеті, з каскою і стримують війну,
Щоб наші діти грілися на сонці
І з друзями на великах гуляли.
Й щоб ми могли поїхати у гості
До мами з татом, що завжди нас чекають.
Хай сонце гріє і хай дощик лиє,
Любімо літо, осінь, зиму і весну.
І кожний день – йому повторення немає.
І за цей день ми вдячні ЗСУ.
Чекаймо осені з її багряною красою,
Чекаймо й зиму з візерунками на склі.
Дасть Бог і пролісків дочекаємось весною…
І все це неодмінно на своїй землі.
Не біймося, що час минає швидко.
На те він час… Та зараз головне,
Щоб ми жили у спокою та мирі.
А мир і перемога – над усе!
Марина Семйоник
