Осінь піде, надовго знов покине
Усе довкола, з сотнями доріг,
Вже снігурів покличе горобина,
І забіліє снігом мій поріг.
Струмок замерзне,
річка біля хати,
Спустіє берег,
стихне верболіз,
Не посміхатись —
схочеться зітхати,
Ще, знаю, вітру
заманеться сліз.
Ганна Зубко
12.10.2024.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
УВАГА!
Вірш передруковано (заміна слова).
Перший стовпчик, третій рядок:
…ВЖЕ снігурів покличе горобина…
Перший варіант, будь ласка, видаліть.
Прошу вибачення!
Ваш вірш потрібно співати!
Дякую!
Вибачте, що із запізненням.
Дякую!
Інколи співаю, а інколи плачу.
Я плакала і співала, коли вишивала.
На моїх плечАх дві старості,
рятуюсь поезією.
Вже, майже, не плачу і не співаю.
Пишіть, співайте, не плачте.
Здоров’я Вам, натхнення, оптимізму!
З повагою Ганна Зубко.