В своїй задумі
похилились лози,
Осінь пішла
і сум заполонив,
Трава погнулась —
вітер приморозив,
І кущ калини
вже не веселив.
Шуміли з вітром
очерет, осоки,
У гаю ясен
жалібно скрипів,
А із птахів лиш
чувся крик сороки,
Вздовж берегом
розкотисто летів.
В воді здавався
зілля кущ букетом,
Слід на болоті
вибився-прилип,
Блукали хвилі
поміж очеретом,
Ніби здригалися
на жалібний той скрип.
Струмок стікав
у річку, хлюпотіла,
Пінилася між
вербами вода,
А на горі
під вітром тріпотіла
Груша стара,
беззахисна, одна.
18.11.2023.
Зубко Ганна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
