Осінь – чарівниця

Повітря осені - то не літо,
Коли навколо спека і тепло...
Та осінь - чарівниця вимальовує
Свою красу, несхожу ні на що.

Нема подібних тій красивій пані,
Яка так любить жовті кольори.
Й червоні, і зелені, і багряні...
І навкруги розкидані листки

У гамі тій... Краса - то осені "псевдонім",
Підібраний природою так влучно.
І хто казав, що осінь - то негарно!?
І хто казав, що восени так сумно!?

Тому в садку, де повно яблук пахне,
І листя так красиво шелестить
Берімо книжку і на гойдалці читаймо.
І осені вдихаймо кожну мить...