Осінь..

Осінь, дощ, вітер, холод. Тиша!
Запах твоїх парфум, я досі пам’ятаю!
Іноді, я сиджу в твоїй кімнаті.
Де нічого не змінилось з того часу.
Де все нагадувало мені тебе!
Біль, на шматочки різав моє серце.
Щось незнайоме для мене,
Розривало мою душу!
Воно намагається крикнути на весь світ "тебе мені не вистачає".
Воно одночасно таке маленьку,
Що його не видно.
Але в той час, воно ще таке велике,
Що не помітити його, так важко.
В цей час, я зрозумів,
Що це за відчуття таке,
Яке я ніколи не відчував!
Це біль та скорбота по тобі!
Тепер не це, незнайоме відчуття кричало.
Тепер, я намагався кричати на весь світ,
Що ТЕБЕ МЕНІ НЕ ВИСТАЧАЄ!

Дівчина на ромашковому полі