ОСІНЬ

Мовчки осінь завітала.
Сповістила про прихід
Тільки тим що залишала
Всюди свій помітний слід.

Ниви від хлібів спустіли,
Запахи стоять терпкі.
І діброви спорожніли
Донедавна гомінкі.

У край теплий відлетіли
Метушливії птахи.
Змовкли їх веселі співи.
Все затихло навкруги.

Рідний край свій покидали
І лелеки, журавлі,
Голоси прощальні слали
З піднебесся до землі.

Небо хмурий вигляд має.
Хмар побільшало на нім.
І прогалинки немає
У просторі голубім.

Скупо сонце зігріває.
Вітри-непосіди дмуть.
Прохолода наростає.
Дні коротшими стають.

На поля туман лягає,
Покриває все частіш,
Довго їх не покидає
І щораз стає густіш.

Землю зливи умивають.
Моросящії дощі
Позолотою засяють
Скрізь дерева і кущі.

Чарівними виглядати
Будуть у наряді тім
І природу оживляти
У перебігу сумнім.

Згодом позолота зникне,
Разом з листям опаде,
І життя для всіх так звикле
В дні осінні увійде.

27 вересня 2017 р.