Очі мої тебе вже забули,
А з серця вирвати не можу.
Твої сліди у мені застигли,
Як сіль на ще відкритій рані кожній.
Я всім казала — усе минуло,
Що ти — лиш епізод з минулого фільму.
Але вночі, коли тиша глуха і кругла —
Мене стискає зсередини твоя відсутність сильно.
Ти мовчиш — і це найгучніший звук,
Від якого не сховатись ні в сні, ні в молитві.
Не твоя, і не мій цей внутрішній бунт —
А спогад, що дихає в темряві ритмом.
Я б воліла, щоб все обірвалось раз,
Ніж так — повільно, як листя опадає.
Любов твоя — як отруйний вальс,
Що грає в мені… і не замовкає.
Анастасія Бондарєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
