смертоно́сне сузір’я
в цю безмісячну ніч
вказу́є свІй шлях
замість мо́го
тому
я – не я́
темним небом покри́тий
папілярним узо́ром зірок в лютеїновій фазі натхне́ння їх
навіже́ний астролог
складав
сей складний гороскопф
незбагненний
mein Kopf !
як
за-
плу́тались стежки
про-
то́птані знову і зно́ву
підошвами
по-
перемінно
по листю живої трави́
нещасливо проро́слої тут
де
хтось
хо́дить своїми ногами
і
значить
трава
потихо́ньку
розтоптана буде доре́шти
та кого́ це болить ?
ця трава
під ногами
її не убу́де !
її не спитається
то́й
ко́му
стежка потрібна
щоб коротше пройти
з точки “а”
в точку “бе”
для кого́сь
й
я – трава,
і
“ні бе і ні ме”
що
так
при́-
кро
все
плу́-
тає-
тьсЯ
попід ногами
й
він
пройде́
по мені́
напроло́м
десь і́нде
собі́
поспіша́ючи
у
чисто своїх
неймовірних
тих справах
…
за ме́не не
засту́питься Все-
ви́шній
його лице́ я не
знайду́
серед зіро́к
коли в-
оста́ннє в не-
бо
гляну
і
піду́
туди
куди
іде трава
якій
на цій планеті місця не знайшло́ся
як і
мені
ми ра́зом
з нею
де́сь там
зберемо́ся
з калю́жами
що
ніби ви́сохли
але
якщо би
їх
у цім
не підганя́в ніхто́
то
всі вони́ б
лежа́ли б
як озе́ра
і
моря
і
океани
і
як трава
і
я
міша́ли б
всім ходи́ть
своїм нікче́мним
непотрібним
ни́цим існува́нням
для ви́щих сфе́р
а може
й ні
а може
Божий про́мисел
(якщо він є́)
–
усіх нас чує
ба́че
й
не дає́
малій душі пропа́сти
наніщо́
безрадісно й даремно
мо’
десь
в цім про́сторі вселе́нськім
є місце
й на́м
з траво́в
з калю́жами
з весе́лков
де
на́с
ніхто уже
не буде
підганяти
чи
виганяти
з місця сво́го
незначно́го
та
рідного нам
особи́сто
де
нам хотілося б
іще побу́ть
не більше
і
не менше я́к
травою
мною
і
калюжами
прости́ми
ти́хими
й
убо́гими
що
те́ж
хотіли б
ма́ти
що́сь своє́
співають за вікном пташки́
оця весна мене драту́є
майбуть ще трошки поживу́
віщу́є ранок гарну дни́ну
