Очі кольору весни дивляться на мене,
Поринаю в море снів бурштинно-зелене.
Я дивлюсь і завмираю,чую плескіт хвилі,
Чомусь Бог мені не дав очі сині-сині.
Так навмисне,щоб хотіла дивитися в небо,
Як те море,після бурі, бурштинно-зелене!
А те небо, дощем вмиє зелені ті очі,
Сонце променем ласкавим мене залоскоче.
І очистить душу вітер,піднесе високо,
Буду бачити світи я далеко,широко…
Як же добре,що Бог з неба не забув про мене,
І в дарунок очі дав бурштинно-зелені.
Олена Рибенко (Рута)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
