О вічко моє, вічко моє любе

О вічко моє, вічко моє любе,
Тебе бентежать твої сни незбуті?
Тебе колише вітер забуття,
Коли очечки закриваються – і тьма.

Гойдаються дерева уві сні,
Зелені пагони долину покривають.
І мріється далеко, десь в душі
Відчути смак на повну, тільки ти
й природа.

Навколо всі будівлі до небес,
Автомобільні черги, крик і галас.
Немає того спокою в душі,
І в голові, і в сні, і у буденні.

Каріна Кочура