Не торкнула шабля шиї,
Оминув аркан,
Та міркує князь Данило,
В свій плетучись стан:
– Ласка хана гірш догани,
Честь татарська – зло.
Не поїду, Бату-хане,
Більш в твоє шатро.
Більш ганьбитись не поїду –
Хоч мечем січи!
А обидиш – на обиду
Галицькі мечі.
Не обмежив Бог в звитязі.
Чуєш спів сурем?
Мав, Батию, справу з князем,
Будеш – з королем.
Заключу на тя союззя
В стані християн…
Інші хай прошкують князі
В твій проклятий стан
Дань нести і научатись
Луп з підніжків драть,
Обійматись, цілуватись,
Потім – убивать
Спершу дальніх, потім – ближніх
Кревних родаків…
Із думок тих виростала
Сила козаків.
Паталаха Всеволод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
