Вона ховала сльоза під дощем.
Її гнів таїла в собі гроза.
Душа, залежна від поем,
А в серці розрослась лоза.
Від її слідів, виростали квіти.
А у серці, мимоволі,
Гуляв сильний вітер.
Місяць, роздуми самотність – це її сім’я.
Прагнення до іделалу – друге ім’я.
І як прикро розуміти,
Що вона – це я
Тіньоверт
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
